
Корнелия Травничек - австрийская писательница и поэтесса (а фамилия у нее, очевидно, чешская).
Родилась 22 января 1987 года в Санкт-Пёльтене, земля Нижняя Австрия. Изучала в Венском университете синологию и информатику. Интересное сочетание, да? Собственно, она и работает в сфере IT, исследовательницей в Венском центре виртуальной реальности и визуализации. А еще пишет.
В 2008 году состоялся ее дебют в прозе - "Aurora Borealis" ("Северное сияние"), за ним последовали другие книги. В 2012 году Травничек получила премию Ингеборг Бахман.
В 2015 году Травничек опубликовала роман "Chucks" - это кеды фирмы Converse, они и изображены на обложке. Книга была экранизирована под названием "Mae"(по имени главной героини), фильм получил приз зрительских симпатий на Монреальском кинофестивале 2015 года.

Несколько стихотворений из "Антологии современной австрийской поэзии". На украинский перевел Петр Рыхло, на русский - Марк Белорусец.
Стихотворение "Диван" вышло в сборнике "Parablüh", подзаголовок сборника - "Monologe mit Sylvia" ("Монологи с Сильвией"), имеется в виду Сильвия Плат. Это отсылка к стихотворению Плат "Point Shirley", где речь идет о бабушке поэтессы (у Травничек - дедушка). Также вполне очевидна аллюзия на Гёте с его "Западно-восточным диваном"
"Diwan"
Zuerst nahmen sie ihm ein Bein und
Das andere, sie machten
Ihn handlich.
Im harten Herzen eines Europas
Da thronte er auf seinem
Westöstlichen Diwan, zusammengerafft
Aus Trümmern - um ihn
Tanzte das Haus, alle drei Zimmer.
Das eine ein Schauraum, das andere
Wie winters eiskalt, als schliefen sie im
Kühlhaus, zur
Konservierung.
Wo Großvater mir die Rippen einzeln
Aus dem Brustkorb klaubte,
Diesen Diwan habe ich ihn nie wieder
Verlassen sehen - so frei
Habe ich niemals mehr geatmet.
Hinten grenzte der Pfarrhof an.
Röme
Lateinischer Name? Ach, was weiß
Ich schon. Alkmene und
Grüne Bohnen im Garten. Eine
Generation verloren, die
Andere vorwärts gestürzt.
Als Großvate
Endlich vier Räder besaß
Hatte er alle Beine bereits verschenkt.
"Диван"
Спочатку вони відтяли йому одну ногу,
згодом
другу, вони зробили його
зручнішим.
У черствому серці Європи
він велично сидів на своєму
Західно-східнім дивані, складенім
із уламків - а навкіл нього
танцював дім, усі три кімнати.
Одна з них - вітальня, інша як
влітку,
так і взимку студена, як лід, мовби
спали вони в холодильнику, для
консервації.
Там дідусь викрадав щоразу
з моєї грудної клітки по ребру,
Я не бачила, щоб він коли-небудь
покидав цей диван - так вільно
мені ще ніколи не дихалось.
Позад нами стояв пасторський дім.
Римське місто?
З латинською назвою? Ах, я вже
не пам'ятаю. Алкмена й
зелені стручки квасолі на городі. Одне
покоління втрачене, інше
кинулось навперейми в майбутнє.
Коли ж дідусь
врешті отримав чотири колеса,
він вже встиг роздарувати всі свої ноги.
"Диван"
Поначалу они отняли у него одну
ногу,
После - другую, сделали его
Сподручней.
В черством сердце той Европы
Он здесь восседал на своем
Западно-восточном диване,
Собранном из обломков - около него
Крутился весь дом, все три комнаты.
Одна - парадная, другая -
холодная,
там и зимой, и летом они спали
как в леднике, для
консервации.
А там, где дед отжимал мне отдельно
Каждое ребро из грудной клетки -
Я не видела, чтобы он хоть раз
Покинул диван, но так свободно
Мне никогда больше не дышалось.
Сзади примыкал пасторский
дом. Был
римский город? С латинским названием?
Кто ж его знает. В саду зрели
Яблоки алкмене, зеленые бобы.
Одно поколение потерянное, другое -
рвануло вперед.
Когда, наконец,
дед обзавелся четырьмя колесами,
ноги он успел уже подарить.
В стихотворении "Подпись под фотографией (без оной) речь идет о ставшей известной фотографии утонувшего сирийского ребенка беженца, выброшенного волнами на берег Турции (2015 год).
Фото выложу под спойлером.
[ Spoiler (click to open)]В стихотворении "Подпись под фотографией (без оной) речь идет о ставшей известной фотографии утонувшего сирийского ребенка беженца, выброшенного волнами на берег Турции (2015 год).
Фото выложу под спойлером.

"Untertitel (Kein Bild)"
Hinter ihm lecken die Wellen am Strand,
gleißt
Ihr Spiel in der Sonne. Sie bringen
Muscheln, Tang,
Krebse - einen Eintopf. Dahinter:
Eine Verheißung. Die
Ägäis. Eine vollkommene Szene,
zu der
Sein Körper gehört. Ein paar Möwen
trägt der Wind.
Unbarmherzig präsentiert der Tag
dieses Bild
- keine Düne zur Stelle um uns die Sicht
zu nehmen -:
Ein schlafendes Kind. (Das Wiegenlied
noch im Ohr.)
Europa sieht von Kreta aus zu.
Die Unschuld kentert am den Sand gekehrten
Gesicht. Das Meer nimmt ihn nicht
zurück. Noch
Wölbt sich die breite Kinderstirn
makellos
Über die Nase. Schon finden die
Lippen nur
Salz als Atzung. Hier stellen sich der
verächtlichen Brandung
Keine Felsen. Stimmen werden laut,
Man spricht von Mord.
"Підпис під фотографією (без неї самої)"
Хвилі за ним голублять пляж,
переливаються,
грають на сонці. Приносять мушлі,
водорості,
рачків - майже набір для супу.
Далі: Обітниця. Води
Егейського моря. Довершена сцена,
до якої
належить це тільце. Вітер несе
кількох чайок.
Безжально являє нам день цю
картину
- жодної дюни, щоб приховати від нас
панораму -:
Спляче дитя. (В його вухах ще звучить
колискова.)
А з Криту зорить Європа.
Невинність крениться в личку, заритім
в пісок. Море його не приймає
назад. Ще
бездоганно заокруглений
лоб
понад носиком. Жодних скель, щоб постати
бар'єром
зневажливому прибою. Все гучніше
звучать голоси,
йдеться про вбивство.
"Подпись под фотографией (без оной)"
Волны лижут пляж за ним, на солнце
Играют переливы. Приносят раковины,
Рачков и водоросли - суп почти.
Эгейское там
Море. Обетование. Он телом дополняет
Завершенность сцены. Пару чаек
приносит ветер.
День бессердечно предлагает
изображенье -
И ни дюны, чтоб вид нам этот заслонить -
Ребенок спящий (колыбельная в ушах еще).
А с Крита глядит Европа.
Невинность дала крен,
Лицом лежит в песок. Назад его
не примет море. Над носом
круглится пока
Широкий безупречный ребячий лоб.
А губы только соль
Находят в пищу. Нет скал, чтоб стать
преградой
На пути надменного прибоя.
Всё громче голоса.
Речь об убийстве.
"Herrenhaus"
Springbrunnen auf gelbem Gras.
Kein Zaun
Formt das Grundstück. Da hinten war
einmal ein Stall
Sagt die Vorstellung. Obwohl das
Gebäude für einen Stall
Wohl zu klein ist. Dem Stein können
die Jahre nicht an.
Das Haus teilt die Landstraße genau zur
Mitte
Zwischen zwei Ortstafeln. Eine Kröte.
An den Mauern
Nicht einmal Efeu und nicht einmal
Staub in den
Fensterlöchern und doch: Kann man
Vorhänge
Fliegen sehen. Wo sich des Geist bewegt.
Ich will. Ich will dieses Haus. Mit
Spinnwebgeflecht.
Meine Mutter ist in diesem Haus
aufgewachsen,
Sagst du und mein Blick geht in die Ferne.
Deine Mutter.
Und ich. Wir können uns nicht leiden.
"Садиба"
Водограй на жовтій траві.
Присадибна ділянка
не обнесена частоколом. Позаду колись
був хлів -
підказує нам уява. Хоч як для хліву
приміщення
надто мале. Каміння неторкнуте
часом.
Дім розділяє сільську дорогу якраз
посередині
між двома дорожніми знаками. Жабка
на стежці. Мури
не оплітає плющ, не видно
навіть
пилюки в отворах вікон, і все-таки
можна побачити
як тріпочуть фіранки. Там оживає дух.
Я волію. Я волію мати цей дім. Разом
з павутинням.
Моя мати виросла в цьому
домі,
мовиш ти, і мій погляд блукає вдаль.
Твоя мати
І я. Ми не зносимо одна одну.
"Усадьба"
Фонтан на желтой траве.
Участок не обрамлен
оградой. Позади здесь прежде
был хлев,
подсказывает воображение. Хотя
для хлева
Строение маловато. Но время
кирпич не тронуло.
От дома проселок поровну поделен
меж двух
Дорожных указателей. Вот жабка
на пути.
На стенах нет ни плюща, ни
даже пыли
В дырах окон, всё же видишь, как
взлетают
Гардины, где призраки кружат.
Хочу. Хочу я этот дом. Вместе
с паутиной.
Мать в этом доме выросла, ты
говоришь,
И взгляд мой уплывает
куда-то вдаль.
Твоя мать и я. Мы друг друга не выносим.
"Königlich"
Du schwörst einen Adler gesehen
Zu haben, zwei Mal, als Pärchen gar,
Und ein mal, nach dem Schlag
Der Beute Fleisch und Sehnen
Rupfend. Hinten, beinahe am Bächlein, das
Keinen Klafter tief, und wo
Vaters Gesicht dir am Weg dort
Zeitens im Staub erscheint,
windgemacht.
Und du behauptest::
Vielleicht ist der Vater der Vogel,
Beschwingt num, und befedert.
Krallenbewehrter
Luftadeliger, offensichtlich
Ein Geist. Und wiederverheiratet
Auch. Und ich, ich will so sehr daran glauben,
dass dieses Paar Bussarde
Dort über dem Feld zwei
Gegen die Sonne fliegende Adler sind, die
Mich aus klaren Augen
Mitleidig ansehen.
"Королівський вірш"
Ти клянешся, начебто бачив орла,
двічі, навіть з орлицею,
а якось, після того як він,
вполювавши для себе здобич, розривав
її плоть і жили. Біля струмка,
ледве в сажень завглибшки, де
край дороги, часом з'являється
перед тобою обличчя батька
в поривах вітру.
І ти стверджував:
Батько, мовляв, є птахом,
крилатим, опереним. Оснащеним
кігтями
небесним аристократом, ймовірно,
ще й духом. І знову одруженим.
Й мені так хочеться вірити в те,
що та яструбина пара
там, понад полем, - це два
шугаючі ввись до сонця орли, які
співчутливо зорять на мене
своїми ясними очима.
"По-царски"
Клянешься, будто видел орла,
Не раз, даже с орлицей,
И однажды, когда прикончив
Добычу, он рвал мясо и жилы,
Внизу, у ручья, там и сажени
Вглубь не будет, где тебе
Порой являлось лицо отца,
Возле шоссе, ответренным
из пыли,
И утверждал ты:
Отец, мол, точно, птица,
Окрылен, оперен,
вооружен
Когтями и возвышен в воздух, явно,
Дух он. К тому же вновь женатый.
И мне так хочется поверить:
Та пара сарычей
Вдали над полем - два прямо к солнцу
взмывающих орла сочувственно
взирают на меня
Своими ясными глазами.