freya_victoria (freya_victoria) wrote in fem_books,
freya_victoria
freya_victoria
fem_books

Климентина Попович


Еще одно забытое имя, талант, который так и не расцвел в полной мере...
Климентина Попович, дочь учителя, родилась 3 февраля 1863 года в селе, которое сейчас называется Шевченково, а тогда называлось Велдиж, в нынешней Ивано-Франковской области. Семья была полонизированная, так что Климентина познакомилась с украинским языком и литературой только во время учебы во Львове, где получала педагогическое образование. Затем - стала народной учительницей в селе Жовтанцы Львовской области и потихоньку начала писать стихи.
В 1884 году Попович решилась отправить несколько стихотворений в редакцию львовского журнала "Зоря", тайно, под псевдонимом "Зулейка". Весной ее стихи "Чого я бажаю?" ("Чего я желаю?") и "Мусиш любити" ("Должен любить") были опубликованы. Иван Франко, уже известный в то время писатель и поэт, выступил в роли редактора и написал поэтессе хвалебное письмо: "у Вас бесспорный талант... поэтическая сила слова... высокий полет фантазии... Ваш Иван Франко." Для скромной сельской учительницы это было головокружительным успехом - признание от "великана", "недосягаемого божества"!
Между ними завязалась переписка, а затем и личное знакомство. Письма, сперва дружеские, приобрели и любовный оттенок. Обсуждалась даже возможность брака. Франко был тот еще сердцеед, вскружил голову не одной девушке... Однако, женился он в 1886 году не на Климентине Попович, а на другой - на Ольге Хоружинской.
Переписка Франко и Попович не прекратилась после его свадьбы, однако стала сдержаннее - она уже не называет его на "Ты" и обращается не "Дорогий Іване", а более официально - "Товаришу", "Добродію", "Пане".


Климентина Попович-Боярская с мужем

Несколько лет спустя вышла замуж и Климентина - за греко-католического священника Омеляна Боярского. Брак был неудачный - не то слово... Муж издевался над ней всячески. Насмехался над ее первой любовью к Франко, о которой прекрасно был осведомлен, и заводил любовниц, и бил, и изводил многочисленными придирками. Много тяжелой домашней работы легло на ее плечи. Пошли дети. В этом браке она родила шестерых. Две дочери-близняшки умерли в четырехлетнем возрасте, еще два сына и две дочери выжили.
Попович пыталась продолжать писать. К юбилею творческой деятельности Франко написала стихотворение "Колись і нині” ("Когда-то и ныне"). Франко поместил в составленную им антологию "Аккорды" 1899 года два ее стихотворенияя "Стоїть умерти" ("Стоит умереть") і “Де Бог мій?” ("Где Бог мой?"). У 1929 году опубликовала рассказ “Від весілля до похоронів” ("От свадьбы до похорон"), а в 1930-м - насквозь автобиографический "Мороз-душогуб" ("Мороз-душегуб"), оба о тяжелой женской доле.
Однако, писать ей было трудно. Муж мешал, сжигал её записи. Сохранилось не так уж много: 32 стихотворения, одна поэма, 6 рассказов, воспоминания, в том числе, про Наталию Кобринскую (одну из первых украинских феминисток), ну и, конечно, письма... переписка с Иваном Франко.

В 1941 году Омельяна застрелили "красные", у нее на глазах. Вряд ли Климентина Попович питала к супругу особо нежные чувства, однако, после такого зрелища здоровье ее сильно пошатнулось, да и пожилая она уже была... Еще несколько лет прожила в селе Бабинцы, умерла 7 мая 1945 года.


Некоторые стихотворения Попович:


"Чого я бажаю?"

В мене брови, чорні очі –
Усе маю, що захоче
Душа молодая.
І коса русая,
І рученьки в мене білі,
Ніде їм зробитись.
В батька гроші, воли сірі,
Є ким заступитись.
І серденько волю має,
Як пташка у гаю.
Мати мене не спиняє –
Гуляю, гуляю…

А прецінь серце в’яне, болить
І сльози ринуть, і меркне світ,
І страшно стане, коли згадаю,
Що то не так всім, як мені в раю.

Старці, каліки, немічні,
Нема кому їм води подати.
Вдови бездомні й діти дрібні,
Що в нужді мусять вік пропадати.

Мені здається, коли я їм,
Що краду хліб той, голодний всім.
І вода чиста, що я її п’ю,
Гірка, як сльози, тлить грудь мою…
І все добро те рада б я дати,
Щоб всіх голодних нагодувати.

"Мусиш любити"

Ой не йду я до ворожки
Поради питати,
Ні, любистком я не буду
Хлопця чарувати.

В мене чари самородні
В погляді глибокім,
Він розпалить його серце
Полум’ям широким.

Дармо, хлопче, не скуєш ти
Серденько ледами,
Не покриєш жар сердечний
Зимними словами.

Не на те я, хлопче – орле,
Тебе полюбила,
Щоб забута, не люблена
Весь світ протужила!

І серденько не на теє
Так довго дрімала,
Щоб проснувшись, пробудившись,
Сонця не діждало.

Тож хоч ледом слова твого
Серце мні зранити.
Мої очі, мою пісню
Ти мусиш любити.


"Де Бог мій?"
Бог мій, то сила, що світ безмежний
В вічному ладі тримає,
Що в сонці тліє, що в землі дише,
І в крові моїй кружляє.

Бог мій, се правда, добро велике,
Життя нового надія,
Се та безсмертна і непропаща
Людськости нової мрія.

Йому молюсь я. Моя молитва,
Се мої сльози й надії,
Се життя тіла, духа ширяння,
Радощі й болі тяжкії.

Се пісня тая, що з мізку мого,
З гадок крилатих зростає;
Се те гаряче чуття любови,
Що у тій пісні співає.

А моє небо не там високо,
Не таке зимне, блискуче,
Щоб не дійшло туди людськеє око,
Людське благання болюче.

Воно близенько, ось коло тебе,
Невільний брате, сіромо!
На братній груді, в братній любові,
Стане усім нам відомо.

"Стоїть умерти"
Я кожду радість життя збирала
Так жадно,
Квітку по квітці, аж до листочка
Одного, -
І в серці крила, як скарб здобутий
Ощадно, -
Ах, як же мало в серці лишилось
Із нього!

А життя гіркість, а біль, а сльози
Холодні
Самі вливались в серце, як в чару
З кришталю, -
Плили рікою, то по краплині
По одній,
Аж заповнили вбогеє серце
До краю.

Тепер на цвіти голову склоню,
Хоч зв'ялі,
Їх пахощами іще востаннє
Уп'юся,
Укрию груди в перли і чоло
В кришталі,
В кришталі-сльози, і так зарані
Минуся.

Стоїть для рожі руки о тернах
Зранити
І пити гіркість за краплю щастя
До смерти,
А повне серце о скелю долі
Розбити
І для любові в сльозах і крові
Умерти.
Tags: 19 век, 20 век, Украина, забытые имена, поэзия, рассказ, судьба женщины, украинский язык
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments