freya_victoria (freya_victoria) wrote in fem_books,
freya_victoria
freya_victoria
fem_books

Маргот Осборн

Маргот Осборн нельзя назвать знаменитой поэтессой, о ней мало информации в интернете, даже фотку не найти. Я узнала о ней из учебного пособия "Теорія і практика віршового перекладу" ("Теория и практика стихотворного перевода") Ольги Ивасюк. Мне понравились ее стихи - очень образные, прямо картинки встают перед глазами. Писала она в разных формах - от сонетов до верлирбров.


Родилась Маргарет Кэмп (ее девичья фамилия) в 1902 году в Уэйнфлите, Линкольншир, Англия. Школьные годы провела в пансионе Святой Марии в Кенте. Там она научилась отлично играть на фортепьяно - любовь к музыке останется с ней на всю жизнь, даже в возрасте за девяносто она каждый день играла по полчаса.
Позже ее семья переехала в Рочестер, графство Кент. После школы Маргарет проработала несколько лет государственной служащей, а потом познакомилась со своим будущем мужем - Артуром Осборном. Он уже три года как овдовел, воспитывал 10-летнюю дочку. Замуж она вышла по любви, и в этом браке она родила четверых детей.
В 1921 году она переехала к мужу в Канаду, в "дикий Саскачеван". Там, в деревеньке Элдерсли, супруги открыли универмаг. Однако в 1928 году их бизнесу пришел конец - дом и магазин сгорели, и Осборны перебрались в Реджайну, столицу Саскачевана. Артур устроился на работу в гостиницу, а Маргарет посещала лекции в Университете Реджайны. Там же она познакомилась с Церковью Христианской Науки, которая сильно повлияла на ее мировоззрение (у нее немало стихотворений на религиозные темы).
В 1935 году ее муж умер, и Маргарет осталась одна с четырьмя детьми в возрасте от 3 до 12 лет. Она тяжело переживала смерть мужа, и ее религиозность в эти годы усилилась.
Публиковаться начала в церковных изданиях и местных газетах.  Кроме стихов, писала и пьесы, в т.ч. на религиозные темы (например, "Judas Incorporated"), их ставили в местных театрах.
Поскольку в городской телефонной книге была еще одна Маргарет Осборн, чтобы избежать путаницы, она подписывалась "Маргот Осборн".
Во время Второй мировой двое ее сыновей служили в армии - один находился в действующей армии в Голландии, другой проходил военную подготовку, но на фронт не попал. А сама она работала секретарем на военной базе до 1947 года.
В 1947 г. Маргот Осборн впервые после замужества посетила Англию и встретилась с родителями. Даже какое-то время проработала там учительницей. Затем отправилась в Бостон. Там она работала секретарем в церковном периодическом издании "The Christian Science Monitor", посещала вечерние занятия в Гарвардском университете и "Клуб новоанглийской поэзии" под руководством Роберта Фроста. Опубликовала еще несколько пьес для детей.
Чтобы быть ближе к родным, Осборн в 1969 году вернулась в Канаду, перед этим побывав во Франции, Испании и других странах. Она поселилась в Виктории, административном центре Британской Колумбии, работала литературным редактором.
В 1971 г. опубликовала фантастический роман "Короткое путешествие в Эргон" под именем Э.М.Осборн (очевидно, чтобы скрыть женский пол...)
В общем, у нее была очень активная старость, и в пожилом возрасте она активно продолжала писать и издаваться, ее пьесы ставили в театрах и читали по радио. Прожила долго, почти до 104 лет!

Как появились украинские переводы:
Дочь Маргот, Лорел Осборн, занялась сравнительным исследованием фольклора, кельтского (гэльского) и украинского, так она и попала по программе обмена между Черновецким и Саскачеванским университетами в Украине. Там она встретила переводчицу Ольгу Ивасюк и познакомила ее с творчеством своей матери. И Ольга Ивасюк взялась переводить стихотворения Маргот Осборн, на основе этих переводов составила небольшое пособие для студентов "Теорія і практика віршового перекладу".

Английские оригиналы и украинские переводы, сделанные Ольгой Ивасюк:


"This Tender Shining"
Shaken with tears like trees with sudden rain
Or petals left a tumbled, crimson mass
By summer storm, my heart grieves on the crass
Stupidity of strife and needless pain.

Yes, clouds will lift and skies be clear again,
And only diamond drops cling to the grass,
The rainwashed rose bud forth. This, too, will pass,
As grief has done since every wartime plain.

If but a peace, a quietude would come
To my tossed spirit aching with unrest,
Loosing my sorrows like swift birds in flight
Leaving me as the garden, quiet, dumb,
Emptied of pain and underneath this blest,
This tender shining, this sweet cleansing light.

"Це сяйво лагідне"
Так тужить серце, крається від болю,
Тремтить від сліз, мов дерево у зливу,
Неначе квітка, збита вщент грозою,
Та без страждань прожити неможливо.

Розтануть хмари - небо знов блакитне,
Повиснуть на траві роси перлини,
Дощем троянда вмита десь розквітне,
Та й це мине - як біль війни пролинув.

Лише тоді, як благодатна тиша
Наповнить спокоєм стражденну душу,
Мене мій смуток, наче птах, залишить,
А я, мов сад, печаль на землю струшу.
Мов жовте листя, біль мій облетить
І сяйво лагідне побачу через мить.

"After These Years"
You do not come at evening nor at morn,
You do not come in ever-changing years,
May brings you not with the jade spears of corn,
Nor silver-misted June with falling tears.

The slender buds that trim the trellised rose
Break not for you, although you loved them so.
The years' recurrent cycle comes and goes
In beauty, and you do not even know.

When shrill November makes the wild birds dumb,
I feel your lips on mine at close of day,
But when I waken you have stolen away.
Come once again! forlornly I entreat;
Only the dawn on grey, reluctant feet
Stands by my side, and still you do not come.


"Через роки"
Ти не прийдеш ні вдень, ані вночі,
Ти не прийдеш в часи оці мінливі
Ні з травнем, мов найперші пагінці,
Ні з червнем, наче сліз сріблястих злива.

І вже для інших знову розгорта
Твоя троянда пелюстки духмяні.
Летять у безвість весни і літа,
Тебе ж безжальний час вже не дістане.

Коли осіння паморозь впаде,
Ти в опівнічнім сні мене зігрієш.
Збагну уранці - то була лиш мрія
І затужу й благатиму - вернись!
Не покидай, прийди хоч раз колись!
Але тебе нема уже ніде.

"Today"
Today becomes yesterday
brushed with the mist of the
unrecapturable
and we grieve.

Draw out the nectar
from each moment
bittersweet.

Sun shines
or rain falls, silver bright,
and hangs on each green leaf
a jewel

and when the stars come out
they are the same old stars
that shone on Troy
that sparkled on the midnight sea
and on the "wind-forsaken" sails
of Ulysses.

Day still follows night
relentlessly.
Why do we gaze, yearning,
over the shoulder of the past?

"День нинішній"
День нинішній став учорашнім,
розтанув в імлі нездійсненого
і нас огортає сум.

Пиймо ж нектар
із кожної миті
гірко-солодкої,
коли сяє сонце
і коли падає дощ
сліпучосрібний
і нанизує на кожен зелений листочок
перлину,

коли заблищать зорі,
ті ж самі зорі,
що сіяли над Троєю,
спалахували в опівнічнім морі
і на забутих вітрами кораблях
Одіссея.

За ніччю знову настане день
невблаганно.
Чому ж заглядаємо з тугою
через плече минулого?

***
We must have seemed so big to
the day old calf
as we leaned over the edge of the stall.
He came and looked at us:
inquiring eyes, ears perkly,
and legs spraddled
Like something out of Walt Disney -
almost not true.

***
Ми, мабуть, здавалися велетнями
цьому одноденному телятковы
коли заглядали до нього через огорожу стайны.
Воно підійшло і глянуло на нас:
Допитливі очиці, гострі вушка
і хиткі ніжки.
Це було щось настільки диснеївське -
майже неймовірне.

"Rain Puddles"
Blue sky in a puddle
Oh, so much sky
lying here in the street
like a wide blue eye.
It's a lovely place to paddle your feet
in this blue sky-puddle
down our street.

Did you ever paddle
your feet in the sky
surreptitiously splashing
the passers by?

We have so much fun down our street
in a blue-sky puddle
dabbling our feet.

"Дощу калюжі"
Небо в калюжі
Зваблива мить
Оком казковим
Сяє блакить
Що за спокуса
Не відступить
в неба калюжу
ноги вмочить!

Чи вам траплялось
може й не варт
обхлюпати небом
когось за жарт?

О скільки втіхи на вулиці враз
в неба калюжі
скупаймось хоч раз!

"Winter"
That old squaw Winter
huddled in a white blanket
is dreaming under the stars
Even the dancing North Lights
do not wake her.
Sleep on, old squaw,
till the Chinooks of March
steal your blanket.
Then you will creep away
silently
and hide.

"Зима"
Стара бабуся Зима
загорнулася в білу ковдру
і спить собі під зорями.

Навіть танці Північного Сяйва
не можуть її розбудити.

Спи спокійно, старенька,
доки Березень не вкраде
твою ковдру.

Тоді ти почовгаєш в інші краї
і там
заховаєшся.

"December"
The great white cat of winter
steps delicately over the garden.
Ah! now he curls himself for sleep
upon the lawn.

"Грудень"
Великий білий кіт зими
обережно ступає садком.
І ось згортається він клубком,
щоб заснути на галявині.

"Beauty Is Old"
Beauty is old. The moon has hung
The way it hangs tonight, a million years;
And Menelaus' face may have been wet,
As mine, with the June rain's cold tears.

Beauty is old; and summer nights,
Moon-filled, like this, are often sung.
Yes, these are old - as old as time itself,
But O, my love and I are young.

"Краса стара"
Краса стара. На небі місяць
Мільйони літ вже над землею сяє
І в дощових сльозах твоє обличчя
Таке ж, як, може, було в Менелая

Краса стара; й червневі ночі
Уже не раз бриніли аж до рання.
Усе було, усе старе як світ,
І юні тільки ми разом з коханням.

"Atlantic's Edge"
Walking along the naked sand
Wet with the still receding tide
Thundering dark in the autumn night,
Who is the one I walk beside?

Hand in hand and side by side,
Palm to palm the fingers lace
Feeling the quick sea touch our feet,
Feeling the salt spray on our face.

Wrapped in the dark cocoon of night
Dunes behind and the sea before
Walking the faceless edge of time -
Walking the darkened thundering shore.

"На краю Атлантики"
Мандрую голими пісками,
Облита хвилею прибою,
Що, наче грім, у ніч осінню,
А хто це поруч йде зі мною?

Із ним, за руки міцно взявшись,
Пліч-о-пліч рушили в дорогу.
Нам бризки зрошують обличчя,
Нам течія полоще ноги.

І поміж дюнами і морем
Ми, загорнувшись в кокон ночі,
Минаєм темне узбережжя -
Минути межу часу хочем.

"Saskatchewan"
When I hear the wheat whispering
under light air
the heavy heads rustling together
and trees sighing
their leave lifting and laughing

here, inland
a thousand miles from the ocean
I hear the sea -
the lonely roar
of long waves crashing on shingle
lisping and running back
and the bird's cry borne on the wind.

Here the wheat rustles and sings
and the sycamore shakes its leaves
while on the Atlantic shore
waves are beating.
The tide inexorably pouring in
thunders with earth-shaking force
and calls me
home.

"Саскачеван"
Коли я вслухаюся в шепіт пшениці
під легким подихом вітру
і у дзвін достиглих колосків,
у веселий шелест листя
і зітхання дерев.

Тут і на суші,
за тисячі верст від океану,
мені вчувається море -
самітній плескіт хвиль,
що б'ються об берег, шерехкочуть камінцями
і з шумом відкочуються назад.
Чую, як чайки кигичуть крізь вітер.

Тут дзвенить, співає пшениця
і шелестять клени,
а там, на атлантичнім узбережжі,
піниться шумовиння.
Невблаганно прибій заливає
гримить течія, мов землетрус,
і кличе мене
додому.

"The North Star And I"
The world is clamorous with things.
Be still, be still.
All I want is to slip out
Into the cool night air,
To watch Venus
Step down to the western slope -
Still bright, still gleaming peridot,
A pale translucence that the sun has left.
I want the soft fingers of the evening wind
To touch my eyelids coolingly,
To lift the hair from my forehead.

Let other people hunger after things
Blazoned with dollars.
I will lie here and let the night air
Sweep over me touched with the scent
Of stock and nicotines,
Pungent with bruised grass.

Over my head the north star
Fixes me with a compelling gaze.
We know what we want, the north star and I,
And all the clamor of the busy world
Cannot detract from it.

The ineluctable mystery of the universe
Gongs a clear bell-like note
And the vibrations
Shiver the dollar-sign to nothingness.

"Ми із Полярною зіркою"
Цей світ такий галасливий.
Не зважай, не зважай.
Я одного лише волію -
Із головою порнути у прохолоду ночі,
Щоб побачити як Венера
Поволі котиться західним небосхилом -
Ще така осяйна і така промениста, немов оливин.,
На тлі блідого напівпрозорого неба,
Що залишило по собі сонце.
Я хочу, щоб вечірній вітер торкнувся моїх повік
Своїми м'якими і прохолодними пальцями
І розвіяв волосся із мого чола.

І нехай інші, осліплені доларами, полюють за марнотами цього світу.
А я собі ляжу отут щоб вечір
Огорнув мене п'янкими пахощами
Квітів та зім'ятої трави.

А вгорі над моєю головою Полярна зірка
Пильно стежить за мною.
Із нею обидві ми знаємо, що нам насправді потрібно,
І галас суєтного світу
Нас не зіб'є із вірного шляху.

Таїна незбагненого всесвіту
Чистим дзвоном лунає у просторі
І не чути вже шелесту доларів,
Що стали звичайним папером.

"Identity"
No aimless wander like a falling leaf
Glinting in sunlight briefly
Drifting, then lost.
Identity exists forever,
Nonphysical
Structured of Love,
Forever here, forever not
Yes, Love pervades, embraces all
Reflects infinitly
In all its grand creation.
Ideas in Mind are individualized,
Complete forever.

"Неповторність"
Вона несхожа на безцільні мандри листочка
Що, миттєво зблиснувши на сонці,
Летить разом з вітром і безслідно зникає.
Неповторність існує завжди,
Нематеріальна
Споруда Любові,
Завжди поруч, завжди з тобою
Воістину, Любов усе охоплює, усіх обнімає
Вона віддзеркалює безмежність
У всіх її проявах величних.
Людські думки такі неповторні,
Але завжди досконалі.

"A Tree Full of Birds"
A bird-singing day too mild for March
buds are breaking on the almond tree
and there among the boughs
like sudden fruit
a flock of birds.

"Дерево повне птахів"
Такий теплий співучо-пташиний зовсім неберезневий день
На мигдалевому дереві раз-по-раз тріскають бруньки
і раптом посеред гілля
наче стиглий мигдаль
пташина зграя.

"Skywriting"
Across brown fields late snow in patches lies
And dark earth streams in April's tardy sun.
The grass grows sharply greener while the dun
Furrows prepare their annual surprise.
Spring mixes up her multitudinous dyes
Here in this little plot from winter won
The year completes the alchemy begun
Under the first crow's welcome raucuous cries.

Across the blue there hangs a smoky cloud
And, honking from incomparable height,
Wild geese are thronging by in steady flight -
How often I have heard them clamoring loud -
Beating the keen air with buoyant wing,
And scrawling carelessly the one word SPRING.

"Небопис"
Лежить іще у полі пізній сніг,
Земля струмує під квітневим сонцем,
І трави через снігові віконця
Зеленим дивом вибухнуть у світ.

Хоч борозни ще криють таїну,
Весна свої вже фарби розмішала,
І що вона алхімію почала
Ворони сповіщають новину.

А хмари, наче дим у вишині,
І знов додому линуть дикі гуси,
Щороку я отак на них дивлюся,
А ті гелгочуть весело мені.

Бадьоро б'ють крильми і скрізь луна
Їх галас, що уже прийшла ВЕСНА!

"At The Forest Pool"
Timid gazelle
Slender and white,
Leaping off hurriedly
Into the night,

Under the moonbeams
Ivory cool,
What startled you, fleet one,
Away from the pool?

"Біля лісового струмка"
Ніжна газеле,
Світла й струнка,
Чом утікаєш
В ніч від струмка?

В місячнім сяйві,
Білім, як сніг,
Хто ж тебе, люба,
Сполохати міг?

"Unfinished House"
Sunlight slants through the roof beams
green leaves are leaning
in and a dogwood spray
investigates
the pungent pine interior.
Tomorrow it will be roofed in,
secluded, sealed
people will have taken over.
But today it is open
to the bees and all
the wild smell of the woods
environs it.

"Незавершений будинок"
Сонячне проміння косо пробивається крізь
риштовання
зелені листочки заглядають всередину
і бризки кизилу
пильно вдивляються
у духмяний сосновий інтер'єр.

Завтра зведуть дах
і він своїм штемпелем
відокремить людей від усього довкілля.
Але зараз вхід вільний
для бджіл
і безліч диких лісових пахощів
переповнює дім.

"Journey"
Across the wide blue sky the moon is sailing:
Each night I see her slim white prow put out.
Hauling her shrouds, behind the darkened church spire,
I think I hear her elfin sailors shout:

"Avast and loose that hawser on the starboard!
Let go the bowline!" Now she is away!
Among the star's bright harbour lights and shoal buoys
Sail until landfall with another day!

"Небесна подорож"
Неозорим небом пропливає
Місяць, наче білий корабель,
Надима щоночі він вітрила,
Зачепившись за церковний шпиль.

Й чути як невидимі матроси
Вже кричать "Віддать швартові! В путь!"
І крізь сяйво зоряних причалів
У наступний день вони пливуть!

"The Green Carpet of England"
The green carpet of England
is being rewoven by Autumn -
patches of yellow stubble and brown tilth
darned with narrow lanes and hedges
embossed with trees -
amber, umber, crimson, gold
scarlet and russet brown.
Dark green of pines pale winter wheat
this tapestry of the South Downs,
hummocked with haystacks
stitched with red haws
is rewoven every year
and each year
her skein of threads
grows lovelier.

"Зелений килим Англії"
Зелений килим Англії
тче Осінь знов і знов -
і з'являються на ньому то смужки жовтої стерні,
то коричневі борозни.
А далі доточує вона вузенькі вулички
та огорожі,
приrрашені вигаптуваними деревами -
бурштиновими, темнокоричневими, малиновими,
золотистими, пурпуровими та брунатними.
Потім тче вона темнозелені сосни та бліду озимину,
цей гобелен південних низин,
вишитий копицями сіна та червоними ягодами глоду,
Осінь тче свій килим щороку
і щороку клубок її прядива
стає все чарівнішим.

"Bare Trees"
Bare trees are like old lace
etched ebon-black
in moon-flung shadows
on the crusted snow
"Безлисті дерева"
Безлисті дерева так схожі на старе мереживо
ебеновим офортом
відбите на снігові
при місячнім сяйві.
"Prairie Impression"
The world is a silver penny
impossibly large
and I am in the middle of it.
A penny reaching from rim
to dull grey rim of sky
that curves above my head
a lustreless bowl.
There is nothing but the snow and I.
The snow is shadowed hummocks
is its superscription
but I cannot read the language
nor make out the design.
I am alone in this white desolation.
Though I move it travels with me
featureless
And I still remain in the middle.

"Посеред прерії"
Цей світ немов срібний гріш
неймовірно великий
а я стою посередині.
Гріш, що сягає від свого краю
аж до свинцевого краю неба
що тьмяним куполом здіймається
вгорі над моєю головою.

Тут нічого немає лише я та сніги.
Сніги на засніжених крижаних торосах
немов таємничі надписи на монеті.
Але я не можу розібрати ні слова
ані навіть збагнути їх сенсу.

Я одна у цій білій самотній пустелі.
І хоча не стою на місці - вона мандрує враз зі мною
непомітно
А я все ж зостаюся посередині.

"Heaven Is So Big"
I wonder if I shall feel lonely in Heaven.
You see, my cottage is quite small,
And the fire burns cosily on a little hearth;
The chairs are accustomed to being sat in,
And the lamplight throws soft shadows in the corners.

I think I'd like Heaven better
If if wasn't marble halls and gold.

And the harps -
I love bird song coming through the window,
And the scent of wild cherry,
And the dew brushing against my lips
In the darkness, and you, holding my hand.
Can't this be Heaven?

"Рай такий великий"
Хотіла б я знати, чи не буду самотня в Раю.
Будинок мій, бачте, такий невеличкий,
Та затишно світить вогонь у малому каміні;
Стільці мов запрошують, щоб примоститись зручніше,
І тіні від лампи м'яко стеляться по кутках.
Здається, я більше любила би Рай,
Якби не було там ні золота, ані мармурових залів.

І арф не було б -
Для мене понад усе той щебет пташиний, що крізь вікно долинає,
І пахощі дикої вишні,
І краплі роси, що спадають на губи
У темряві, і ти, що узяв мою руку в долоні.
О, якби так було у Раю!

"Mary's Song"
Glory shines
and a voice speaks:
"Blessed among women. Fear not!"
I bow my head.
Why me to bear the burden of this gift
promised of ages?
A great joy!
In secrecy the gift is given
buds, blooms, until
the fullness of the time is come
(with Joseph's cherishing).
In quietude
the child is born.
Eyes blinking at the light
small hands unfolding like a flower
what will you grasp?
and tiny feet - where tread?
Child, you were never wholly mine
your vision seared me;
why could you not keep it in your heart?
But no, it must be shared.
I see
each one who comes into the world
bears his own Calvary.
Daybrek unsullied wide
a sudden light.
Ah, now it's plain
cryptics uncoded
dark sayings bright
God's plan comes clear.
In radiancy of resurrection
divine Love embraces all.

"Пісня Марії"
Сіяє слава
Й голос промовляє:
"Благословенна між жінками. Не лякайся!"
Я голову схиляю.
Чому же це честь нести тягар обіцяного од віків
оцього дару
мені нарешті випала тепер?
Радість несказанна!
Я у великій таїні отримала дарунок цей
бруньки цветіння аж допоки
не надійшла пора плодів
(а їх плекав зі мною Йосип).
У невимовній тиші
Дитятко народилось.
Ще оченята кліпали від світла
а ручки розгортались наче квітка
що упіймають?
і ніжки крихітні - куди підуть?
Синочку, ти повністю моїм не був ніколи
я знемоглася від твоєї мрії;
чом не втаїв її у своїм серці?
Та ні, усе ми навпіл маєм розділити.
Я ж бо знаю
що кожен хто з'являється на світ
свій на Голгофу мусить шлях пройти.
Світанок дивним світлом
осяяв світ.
У чистих променях його
розкрилась давня таємниця
і Божий промисел
побачили усі.
У світлім сяйві воскресіння
Любов господня всіх нас обніма.

"The Child"
It was an inner-city church, old,
not even a stoup of holy water.
Wandering around I gazed
at the stone arches coloured windows
(bright in the noon sun)
of saints and holy men
of children being blessed.
In a back seat shawl over her shoulder
a woman suckled her child.
The hippie husband asked me
where he could get water.
With his droopy saffron gown
his graceless hair where could he go
to the elegant hotels the splendid stores?

Dear God, there is still not room
in the inn

"Дитятко"
Було це в приміській церкві древній як світ
Де не знайти і горняти для свяченої води.
Я блукала навкруги і пильно роздивлялася
кам'яні склепіння барвисті вікна
(такі сліпучі на полудневому сонці)
роздивлялася обличчя святих і великомучеників
та благословення дітей.

А збоку на лаві загорнувшись у шаль
Якась жінка годувала своє немовля.
Її чоловік хіпі спитав мене
де б дістати води.

У своєму пошарпаному шафрановому балахоні
із таким заплутаним волоссям
Де вже там йому ходити
по елегантних готелях і дорогих магазинах?

Господи милосердний! У заїздах
і досі немає місця!

"Love's Bounty"
God has prepared the way for me,
And humbly I have shared
The bread of Life
with those I greet
beside the road.

By Love's arithmetic
my need is met.
The bread I cast
upon the waters
has returned
and hundredfold.

Dear God,
Thy bounty has
Overstripped my need.
My basket overflows
with Thy full meed
Of Good.

"Любові щедрий дар"
Господь для мене шлях приготував
І з усіма, хто стрівсь на цій дорозі,
Смиренно я завжди ділила
насущний хліб
Життя.

Ця арифметика Любові
для мене стала
справжнім дивом.
Сторицею до мене повернувся
той хліб,
що по воді його пускала.

О милий Боже,
Щедрістю своєю
Ти перевершив те,
чого душа бажала.
Мій кошик переповнився дарами
твого Добра.
"The seeker"
The poet is a universe alone
Among the hurrying members of mankind,
Erudite unaware kinetic blind,
Who tread the earth as if it were a stone.

Beleaguered trespassers in cosmic space,
Trailing the hurting stars in timeless flight,
Poor stumbler, what sidereal paths incite
The urgency of that unequal race?

Unheard above the thundering chariot wheels
A sudden voice splinters the sultry air
Rending the mores of the proud apart.
Then through the busyness of cities steals,
So softly that the hurried cannot hear,
The patient pulsing of the human heart.

"Шукач"
Поет - неначе всесвіт одинокий,
Що вирина із людства метушні,
Де зрячі і сліпі, згубивши спокій,
На порох стоптують скарби земні.

Щоб вирватись із їхньої облоги,
Здогнати хоче сяючі зірки.
Які ж космічні звабили дороги,
Що поєдинок вибрав він такий?

Від гуркоту коліс оглухло місто,
І вже поета голос ледь бринить.
Ланці рутини нас скували тісно,
Від нього ж розлітаються умить.
Та де вже прислухатися тим людям,
Як б'ється серце у поета в грудях.

"Song"
The sweetest songs are never sung,
they hang upon the inner ear
and cry in tempered tones and clear
a melody so rare and pure
the very heart cannot endure.

And like the hounting light of dreams
that glows and trembles, pales and wanes,
unheard songs of rapture cry.
The tone eludes, the rhythms die
and day breaks in a fearful arc
but beauty will not wake.

A whispered lyric taunts my tongue
but sweetest songs are never sung.

"Пісня"
Пісень найкращих не співаю,
хоча в душі вони бринять,
акорди рідкісні звучать
в ясній мелодії зринають
і вже їх серце не вміщає.

Кохання ритми пломеніють
мов незгасиме сяйво мрії,
що спалахне і згасне знов.
Так гине пісня про любов.
А день несе нові надії
і не вернуть найперші тії.

Нові пісні уже складаю,
але найкращих не співаю.

"Penelope Today"
Poems are written
because we cannot speak them.
The tongue refuses foolish syllables
knots gags
(out of the tangled depths
a hank of yarn
fragments of ravelled cloth
to weave into a web)
Where the tongue balks
let the pen take over and
words become a poem
to dance on a thousand tongues
to liberate one heart!

"Сучасна Пенелопа"
Поети вірші пишуть зазвичай,
Адже не розмовляємо віршами.
Язик наш в'язне у незграбних римах
(із тих заплутаних клубків словесних
нелегко виплести мереживо віршове
то вузлики, то нитка рветься)
Коли язик німіє у безсиллі -
нехай тоді перо одержить верх,
нехай поемою обернуться слова,
щоб тисячами мов затанцювати
й поета серце визволить з полону!

"When December Comes"
And when December comes, and I am dead
It will not matter that the valiant pines
Intone their timeless chant above my head,
Huddled, snow-bowed, in dark, encircling lines.
It will not matter that the vagrant rime
Limns every naked tree in strokes of white,
Silent, until approaching sleighbells chime –
On the black, somber catafalque of night.

Oh, no, these things, the trees, the stars, the frost,
The winter plains laid out so glitteringly,
The clear, blue arch above the snow hung bough
Or Indian banners billowing in the sky;
These are the precious things I shall have lost,
Deeply beloved, but oh! I have them now.

"Коли прийде зима"
Коли прийде зима, мене не стане
І не почую зовсім, що мені
Сосновий гурт, засипаний снігами,
Сумну співає пісню в вишині.
І не побачу, як ті сосни білі
Замруть у тузі, мов на полотні,
І знову затремтять у заметілі,
Зачувши дзвони траурно-тужні.

О ні, усе: мороз, дерева, зорі,
Оці зимові сяючі поля
І прапори, що линуть у просторі,
Уся моя засніжена земля;
Оці скарби, що їх втрачаю,
У вічності я знову здобуваю.
Tags: 20 век, Америка, Канада, английский язык, поэзия, украинский язык
Subscribe

  • "La madre"

    "Мать" ("La madre") Грации Деледды выходила на украинском под одной обложкой с "Тростинками на ветру", так что мне…

  • Тростинки на ветру

    Грация Деледда получила Нобелевскую премию по литературе в 1926 году с формулировкой: "За поэтические сочинения, в которых с пластической…

  • Ирина Андрианова "Мой сумасшедший папа"

    Три связанных друг с другом повести, написанные и опубликованные И. Андриановой в начале 1990-х. Писательница сейчас практически не известна, да…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments